Борис ДЄДКОВ
Продовжуємо публікацію матеріалів проєкту "Прості обличчя непростої історії". Проєкт реалізовувався Благодійним Фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» за підтримки Українського культурного фонду.
Борис Дєдков народився у Хотині у 1912 році в простій родині робітників. Навчання з 13 років у перукаря в якості часто підсобного працівника визначило наступний етап у житті юнака. Після професійного іспиту почав працювати майстром перукарем, а за якийсь час, зібравши необхідні гроші, Борис у 1938 році відкрив власну перукарню у центрі міста. Здавалося, що життя налагоджується.
Натомість, за якихось півтора року все стрімко змінилось. Геополітичні зміни 1939-1940-х років не враховували інтереси пересічних громадян. А вони були настільки карколомними, що Борису Михайловичу вдалось опам’ятатись від них аж через кілька десятиліть.
Після приходу Червоної армії до Хотина бізнес Бориса Михайловича було націоналізовано, а невдовзі, після початку німецько-радянської війни, його самого було мобілізовано на фронт. Борис пережив усі воєнні лихоліття: від перших днів війни до Сталінградської битви, що стала однією з найбільших битв Другої світової. Потрапивши до Сталінграду, його направили на роботи у так званому трудовому загоні – пекти хліб, виконувати різноманітні господарські роботи, ремонтувати зруйновану колію. Здавалося б, Борис не ризикував життям на передовій, як сотні тисяч його співвітчизників. Однак у радянській дійсності робота у тилу не означала безпеку: одного дня, навесні 1942 року, він побачив, як їхній бригадир, хотинчанин, знайомий йому ще з передвоєнних років, торгує на базарі продуктами, що призначались для розподілу між робітниками. Тоді Борис наважився сказати правду – назвати злодія злодієм, однак посада останнього переважила і Бориса Дєдкова заарештували за брехливим доносом як «соціально небезпечного елемента». Саме через принципову позицію, виявлену у конфлікті, Бориса було несправедливо засуджено до виправних робіт у таборі суворого режиму.
Повністю реабілітованим став аж у 1990-х роках. Заслужив любов і повагу хотинчан за свою працю і гідність.
