«Ми росли швидше, ніж встигали осмислювати»: як стратегічна сесія допомогла команді знайти спільний напрям і внутрішню опору

Благодійний фонд «Суспільні ресурси та ініціативи» понад 15 років працював як локальна організація, зосереджена на діяльності в місті Чернівці та Чернівецькій області. Однак за останні два роки команда Фонду суттєво зросла — як у масштабах діяльності, так і в географії роботи. Сьогодні організація системно працює з громадами у 10 регіонах України — Київській, Дніпропетровській, Харківській, Житомирській, Чернівецькій, Донецькій, Чернігівській, Сумській, Запорізькій та Криворізькій областях — реагуючи на гуманітарні виклики, спричинені повномасштабною війною.

Цей розвиток був швидким і вимогливим. Команда працювала в умовах постійної невизначеності, спричиненої повномасштабною війною: змінною безпековою ситуацією в регіонах, нестабільним доступом до громад, терміновими гуманітарними потребами та необхідністю швидко адаптувати плани.

Щодня команда ухвалювала оперативні управлінські та програмні рішення в умовах обмеженого часу й ресурсів — щодо пріоритетів допомоги, розподілу навантаження, логістики та безпеки. Робота одночасно у декількох регіонах України з різними гуманітарними, соціальними та безпековими контекстами, а також різні запити громад вимагали від команди максимальної зібраності, гнучкості та взаємної довіри.

Президентка Фонду Олена Танасійчук згадує, що після початку повномасштабного вторгнення та в період стрімкого розширення діяльності організації на нові регіони з’явилося відчуття необхідності переосмислити роботу й подивитися на організацію ширше:

«Ми трималися завдяки витривалості й підтримці одне одного. Але в якийсь момент я дуже чітко відчула: нам потрібно дуже добре розуміти, куди ми рухаємося далі. Не просто реагувати на виклики, а усвідомлено будувати майбутнє організації».

Коли зростання стає викликом

Команда Благодійного фонду «Суспільні ресурси та ініціативи» — це 24 працівниці й працівники, волонтерки й волонтери, які разом формують мультидисциплінарну та різноманітну спільноту. Це жінки й чоловіки з різним професійним і життєвим досвідом та різних національностей, об’єднані спільною метою — підтримкою людей і громад, що постраждали внаслідок війни.

Водночас саме це зростання й різноманіття почали створювати внутрішні виклики: різне бачення ролей, зон відповідальності, пріоритетів. Без чіткої спільної рамки з’являвся ризик вигорання, перевантаження окремих людей і втрати стратегічного фокусу.

Стратегічна сесія як точка переосмислення

У листопаді 2025 року в межах проєкту «Посилення інституційної спроможності БФ “Суспільні ресурси та ініціативи”», що реалізується за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), Фонд провів триденну офлайн-стратегічну сесію.

«Стратегічне планування для нас стало не формальністю, а чесною розмовою — про цінності, ролі, відповідальність і межі. Про те, як працювати разом і не втрачати себе», — пояснює Олена Танасійчук.

До участі долучилися членкині та члени команди з різних регіонів України. Протягом трьох днів команда працювала над формуванням спільного бачення розвитку Фонду, узгодженням цінностей, стратегічних пріоритетів і внутрішніх процесів.

Процес був непростим, але необхідним.

«Це був складний, але дуже важливий етап. Ми багато слухали одне одного, іноді сперечалися, шукали спільні опори. Але саме в цьому процесі почало формуватися відчуття єдності», — ділиться Олена.

Зміни, які залишилися з командою

За результатами стратегічної сесії команда Фонду отримала не лише стратегічний план розвитку, а й відчутні внутрішні зміни. Робота стала більш структурованою, ролі — зрозумілішими, а процеси — прозорішими для всієї команди.

«Ми стали більш злагодженими й упевненішими у своїх рішеннях. З’явилося чітке розуміння пріоритетів і того, хто за що відповідає», — зазначає президентка Фонду.

Як організація, у якій понад 75% команди складають жінки, Фонд свідомо вибудовує свою роботу на принципах рівності, інклюзії та партнерського лідерства.

«Для мене це про повагу, довіру й визнання цінності внеску кожної людини. Саме такий підхід дає стійкість — і людську, і організаційну», — говорить Олена Танасійчук.

Вплив, що виходить за межі організації

Ця внутрішня трансформація безпосередньо вплинула на спроможність Фонду працювати з громадами в складних гуманітарних умовах. Чіткіша структура, спільне бачення та довіра всередині команди дозволяють швидше ухвалювати рішення на місцях, узгоджувати дії між регіонами та гнучко перерозподіляти ресурси відповідно до актуальних потреб громад. Це допомагає ефективніше реагувати на запити людей і водночас уникати перевантаження окремих членкинь і членів команди.

«Сьогодні я бачу команду, яка тримається не на окремих “героях”, а на спільному баченні й довірі. Ми зросли не лише в масштабі, а й у зрілості. А саме з цього починаються сильні й відповідальні організації», — підсумовує Олена.

—-----

Проєкт «Посилення інституційної спроможності БФ “Суспільні ресурси та ініціативи”» впроваджується благодійним фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» за технічної підтримки  ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF). WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який  підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам,  реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва. 

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ній погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.