Йосип Ельгісер.
31.10.2021 р. Продовжуємо публікацію матеріалів проєкту «Прості обличчя непростої історії». Проєкт реалізовувався Благодійним Фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» за підтримки Українського культурного фонду.
Історія видатного композитора почалась у Садгорі. Йосип Ельґісер народився у 1929 році у селі Нова Жучка (Садгора, нині – частина Чернівців). З п’ятирічного віку Йосип навчався грі на фортепіано. До школи пішов в часи румунської влади на Буковині і до 1940 року закінчив п’ять класів місцевої румунської школи.
Під час Другої світової війни разом з тисячами чернівецьких євреїв був депортований до концтабору в селі Мар’янівка Вінницької області. Талант іконописця допоміг вижити: місцеве населення ділилося харчами з юним митцем. За іронією долі єврейський юнак малював ікони для жителів подільського села. У 1944 році разом з сім’єю повернувся на Буковину, де здобув повну середню та вищу освіту.
Після закінчення Другої світової війни Йосип Ельґісер здобув визнання як видатний композитор. Він став дипломантом першого українського конкурсу піаністів імені Миколи Лисенка, лауреатом обласних літературно-мистецьких премій імені Миколи Лисенка та імені Сидора Воробкевича (1998). У 1999 став лауреатом золотої медалі ЮНЕСКО і звання «Золоте ім’я світової культури» за серію 27-ми фортепіанних історичних концертів. У 2000 році році ім’я Йосипа Ельґісера занесено на «Алею зірок» в Чернівцях. У 2002 році в Австрії вийшов компакт-диск «Музика Буковини» (виконання і редакція Ельґісера).
У 2003 році фірма Siemens видала 15 дисків «Антологія фортепіанної музики» – унікальний запис квінтесенції «Історичних концертів» Йосипа Ельґісера.
Донька Йосипа Ельґісера, Вікторія – доктор Флорентійської Академії вишуканих мистецтв, займається архітектурою та дизайном. У Чернівцях ініціює етнографічні проекти, пов‘язані з історією та сьогоденням буковинського народного мистецтва.