Костянтин Радиш
Продовжуємо публікацію матеріалів проєкту «Прості обличчя непростої історії». Проєкт реалізовувався Благодійним Фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» за підтримки Українського культурного фонду.
Народжений 1891 року Костянтин Радиш або по-сільському Костакій – був першим з трьох дітей Іларіона Радиша, яких він відправив здобувати вищу освіту. Закінчивши у 1903 році чотирикласну українську народну школу в Шубранці, Кость склав вступні іспити і став учнем II цісарсько-королівської гімназії у Чернівцях. Навчання в гімназії відбувалося українською та німецькою мовами, а неминучі труднощі, які поставали перед дитиною з українського села в німецькомовному місті, поглиблювалися вродженим каліцтвом правої ноги, яке не дозволяло йому вільно рухатися нарівні з ровесниками. Ще навчаючись у старших класах гімназії, а згодом – в університеті, давав приватні уроки заможнішим учням, і таким способом допомагав батькам утримувати себе у Чернівцях. Кость був членом різних товариств, організатором Шевченківських свят та інших патріотичних заходів. Після завершення Костем університетських студій та здобуття ним докторату з права, переїхав з Чернівців до Долішніх Станівців, де заснував свою власну адвокатську контору. На той час, за підрахунками, серед 500 буковинських адвокатів, нараховувалось всього 26 адвокатів-українців. Кость Радиш був одним із засновників Української Національної Партії, яка намагалася парламентськими методами боронити права українського народу на Буковині (1927-1938). Оскільки домогтися від румунської влади хоч якихось поступок було непросто, то всю енергію було спрямовано на підтримку українських кандидатів на виборах. У 1928 році українська громада отримала найбільше своїх представників у румунському парламенті: сенатора В. Залозецького і чотирьох депутатів. Вперше він був заарештований у 1941 році більшовиками і перед самим відступом Червоної Армії йому дивом вдалося залишитись живим. Під час другої хвилі румунської адміністрації (в роки Другої світової війни), Костянтина Радиша оголосили ворогом румунської влади: йому заборонили працювати за фахом. Для родини настали голодні часи. Кость Радиш не зумів врятувати від більшовицьких репресій себе та свою дружину Корнелію. Їх назвали «ворогами народу». Костянтина допитували і вимагали його зізнання, що він є членом ОУН. Після важких допитів, 16 грудня 1944 року Костянтин Радиш помер у чернівецькій в’язниці. Донька лише в 1991 році домоглася його реабілітації.
#ПростіОбличчяНепростоїІсторії