Ірина Гулей-Андрицуляк

Ірина Гулей-Андрицуляк

Продовжуємо публікацію матеріалів проєкту «Прості обличчя непростої історії». Проєкт реалізовувався Благодійним Фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» за підтримки Українського культурного фонду.

ГУЛЕ́Й-АНДРИЦУЛЯ́К Ірина Володимирівна народилася 29 грудня 1934, в селі Виженка, нині Вижницької територіальної громади , яке ще до Першої світової війни було австро-угорським курортом, у сім’ї відомого майстра художнього різьблення на дереві і педагога Володимира Никифоровича Гулея, який виготовив для резиденції Чернівецького митрополита інкрустовані культові предмети, рами, різьблені крісла, меблі, посохи, тощо, а його вироби ще й досі зберігаються у Чернівецькому музеї декоративно-ужиткового мистецтва.

Юні роки життя припали на період румунської адміністрації. Сім’я зазнавала переслідувань, і була змушена довгий час переховуватися в горах, залишившись без будь-яких засобів для існування. Та у післявоєнний час життя потрохи почало налагоджуватися.

У 1957 році Ірина Володимирівна закінчила Чернівецький медичний інститут та здобула професію лікаря. Все життя пропрацювала у Вижницькій районній лікарні, але прищеплена батьками змалечку любов до прекрасного все життя супроводжувала її.

Вона й досі вишиває рушники, скатертини, портьєри, жіночі блузи, сорочки, краватки, доріжки, серветки, килими, панно, картини на гуцульські та буковинські теми. Гачком та спицями в’яже серветки, скатертини, сукні, костюми тощо. Окремі її роботи зберігаються у Вижницькому краєзнавчому музеї.

Є членом Союзу українок (1992), товариства «Просвіта» (1992), НСМНМУ (2002). Учасниця районних, обласних художніх виставок та міжнародних гуцульських фестивалів від 1992. В 2019 році отримала звання Заслужений майстер народної творчості України.

Славні родинні традиції наразі продовжують її донька Наталія та онук Роман Андрицуляки.

 #запідтримкиУКФ

#ПростіОбличчяНепростоїІсторії