Олена Усова
Продовжуємо публікацію матеріалів проєкту «Прості обличчя непростої історії». Проєкт реалізовувався Благодійним Фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» за підтримки Українського культурного фонду.
Усова (Пилипик) Олена Михайлівна.
Народилась у 1923 році в селі Банилів (нині Вижницького району Чернівецької області) в заможній селянській сім'ї Михайла та Василини Пилипик, де крім неї у сім'ї виховувалось ще дві сестри - Марія та Параска. Навчалась у румунській школі.
У 1948 році під час сталінських репресій на території Західної України її було заарештовано за ст. 58-б Кримінального кодексу СРСР з формулюванням «За зв'язок з буржуазними націоналістами та зраду Батьківщини». Утримувалась у Чернівецькому міському управлінні НКВС , так звана тюрма «Алфавітка» . Нині це приміщення Чернівецького обласного краєзнавчого музею на вулиці Ольги Кобилянської у Чернівцях. Судом «трійки» була засуджена на 10 років таборів. Вся сім'я відреклася від неї. За час перебування в таборах, вони жодного разу не спілкувались з нею. Перебувала у Воркутинських та Інтинських таборах (Республіка Комі).
У 1956 році у зв'язку з амністією її було звільнено. Щоб заробити грошей, після звільнення, залишилась працювати у створеному радгоспі у селі Абезь Інтинського району. Згодом вийшла заміж за колишнього політв'язня Усова Петра Івановича. Разом переїхали до Вижниці, де Олена Михайлівна працювала шеф-кухарем та завідуючою їдальні у Вижницькому художньому училищі (нині - Вижницький фаховий художний коледж прикладного мистецтва). У 1987 році у зв'язку зі скасуванням ст. 58 КК СРСР її було повність реабілітовано зі зняттям судимості.
Не стало Олени Усової 3 липня 2005 року.
#ПростіОбличчяНепростоїІсторії