Олена Усова

Продовжуємо публікацію матеріалів проєкту «Прості обличчя непростої історії». Проєкт реалізовувався Благодійним Фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» за підтримки Українського культурного фонду.

Усова (Пилипик) Олена Михайлівна.

 Народилась у 1923 році в селі Банилів (нині Вижницького району Чернівецької області) в заможній селянській сім'ї Михайла та Василини Пилипик,  де  крім неї у сім'ї виховувалось ще дві сестри  - Марія та Параска. Навчалась у румунській школі.

          У 1948 році під час сталінських репресій на території Західної України її було заарештовано за ст. 58-б Кримінального кодексу СРСР з формулюванням «За зв'язок з буржуазними націоналістами та зраду Батьківщини».  Утримувалась у Чернівецькому міському управлінні НКВС , так звана тюрма «Алфавітка» . Нині це приміщення Чернівецького обласного краєзнавчого музею на вулиці Ольги Кобилянської у Чернівцях. Судом «трійки» була засуджена  на 10 років таборів.  Вся сім'я відреклася від неї. За час перебування в таборах, вони жодного разу не спілкувались з нею. Перебувала  у Воркутинських та Інтинських таборах (Республіка Комі).

       У 1956 році у зв'язку з амністією її було  звільнено. Щоб заробити грошей, після звільнення,  залишилась працювати у створеному радгоспі у селі Абезь Інтинського району. Згодом вийшла заміж за колишнього політв'язня Усова Петра Івановича. Разом переїхали до Вижниці, де Олена Михайлівна працювала шеф-кухарем та завідуючою їдальні у Вижницькому художньому училищі (нині - Вижницький фаховий художний коледж прикладного мистецтва).  У 1987 році у зв'язку зі скасуванням ст. 58 КК СРСР її було повність реабілітовано зі зняттям судимості. 

Не стало Олени Усової 3 липня 2005 року.

 #запідтримкиУКФ

#ПростіОбличчяНепростоїІсторії