Василь та Зінаїда Нікіфор

Сім'ю Нікіфор, у Герцах і в її околицях поважають всі. Никифор Василь Васильович найдовше в Чернівецькій області, 32 роки, був головним лікарем. Він очолював Герцаївську районну лікарню.

Його дружина, Нікіфор Зінаіда Георгіївна, 40 років викладала рідну мову та літературу в школах Герцаївського району, а одночасно з цим, 30 років була завучем школи в с. Могилівка.  

Василь з поверненням румунської влади знову повернувся в третій клас і, незважаючи на це, закінчив середню  школу вже при радянській владі в Новоселиці зі срібною медаллю. Його мати Валерія була дуже незалежна і горда жінка. Вона жодного дня не пропрацювала в колгоспі, бо вважала цю організацію неправильною. Від в’язниці її врятувало те, що була дуже гарною господинею і в неї квартирували дільничні міліціянти. Хоча місцевий яструбок - зрадник, який до того ще й був кумом, постійно погрожував їй білими ведмедями.

Василь Нікіфор, закінчивши школу, хотів поступити у Львівський університет, але оскільки не володів українською мовою, якою велось навчання, вже після початку навчального року прийшов до ректора Чернівецького медінституту і дивним чином був прийнятий на навчання. В кімнаті з ним жили фронтовики зі Східної України, тому 50 котлет, 20 яєць, голубці та бринза, яку щотижня передавала мама Валерія, закінчувались швидко. Далі куховарили самі.

Студентом він одружився з Земфірою Чобану з Бричанського району Молдови, яку направили працювати у Великосільську школу вчителькою та з якою вони прожили у щасливому шлюбі 40 років, виховали двох доньок. Тетяна очолює реабілітаційний центр  «Віра, Надія, Любов» в селі Банчени, Лівія – доцент Буковинського державного медичного університету, лікар акушер-гінеколог.

Василь  Нікіфорбрав активну участь у громадському русі за незалежність України та відновлення взаємин з історичною Батьківщиною. Він найдовше в Чернівецькій області, цілих 32 роки, був головним лікарем. Увесь цей час очолював Герцаївську районну лікарню та відмовився від двох пропозицій перейти працювати в лікувальні заклади обласного центру, тому що все життя хотів бути там, де народився, серед своїх.

Василь Нікіфор помер у 1997 році. Коли його ховали, процесія розтягнулася від Герцаївського кладовища до села Мовіла:так багато людей захотіли провести в останню путь людину, яка не нажила багато скарбів, не побудувала маєтків, але здобула звання чесної і порядної людини на своєму місці і у себе дома.

Його дружина, Нікіфор Зінаіда Георгіївна, народилася 02.12.1932 р. в с. Катюжани Бричанського району Молдови в багатодітній родині. В сім’ї і батьки і діти були зайняті домогосподарством – обробляли власну землю, тримала скот, отару овець, мали свій власний великий сад. У післявоєнні тоталітарні роки худобу та сільгоспінвентар у родини вилучили на користь держави. Забирали також більшу частину власного врожаю, тож багатодітна родина ледь-ледь зводила кінці з кінцями. Через те, що в родині на той час був новонароджений хлопчик, їм вдалося уникнути депортації до Сибіру.