Народився Василь Чайка 1924 року в селі Вербівці на Заставнівщині. Був старшим у сім’ї, де росло троє дітей. У 1940 році, коли прийшла радянська влада, йому було 16. Початок німецько-радянської війни стали часом випробувань для юнака, адже практично одразу влада у краї знову змінилася. У 1944 році, після повернення Червоної Армії до Буковини, Василь був мобілізований на фронт. Того ж року загинув у Прибалтиці. Поховали його у литовському місті Ґарґждай.
Завершення війни стало часом прийняття нових умов життя. Родина отримала офіційну звістку про загибель Василя Чайки. Радянські піонери з Литви довгий час вітали його родичів з Днем перемоги, що було всесоюзною практикою, починаючи від 1960-х років, адже лише з 1965 року 9 травня почали масово відзначати як свято перемоги.
Сестра Василя Ольга з донькою Ларисою ще в радянський час вирішили поїхати до Литви на могилу брата і дядька Василя. Там, у місцевому військоматі, їм допомогли віднайти могилу на кладовищі, де похований Василь Чайка. Так сестра вперше змогла побувати на могилі свого рідного старшого брата. До сьогодні зберігся лист, якого вона писала брату на війну.
