Прогулянка Чернівцями: місто і люди — 4 (Інтерв’ю з Сергієм Гакманом, віце-президентом БФ «Суспільніф ресурси та ініціативи» про діяльність Фонду // Інформаційний портал mego. – 2017. – 30 серпня

Прогулянка Чернівцями: місто і люди — 4

Кристина Бут Август 30, 2017 Инициативы, Мнение 0 Comments 215

Проект реалізується за підтримки Програми національних обмінів, що фінансується Європейським Союзом та національним фондом підтримки демократії.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА

За п’ять хвилин пішки від вулиці Кобилянської можна дійти до Центральної площі міста. Тут височіє міська Ратуша – адміністративна будівля, на якій написано девіз міста – «СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ — VIRIBUS UNITIS».

Саме так можна охарактеризувати роботу чи не всіх громадських організацій Чернівців. Але ця зупинка нас знайомить з віце-президентом благодійного фонду «Суспільні ресурси та ініціативи» Сергієм Гакманом, який розповість про проекти, направлені на зв’язки Чернівців зі світом, а також про те, чому та як вчили в «Університеті для дорослих».

— Сергіє, розкажіть, будь ласка, про історію створення благодійного фонду.

— Наша організація виникла у 2008 році. Ми з Оленою Сандул працювали в одному проекті на радіо, який був пов’язаний з євроатлантичною інтеграцією. Після  його закінчення ми вирішили створити свою організацію та запросили своїх однодумців.

— Скільки людей входить у вашу організацію?

— Біля десяти. Є більше активні, є менше активні. Кожен із них є фахівцями своєї справи та відповідає за кожну певну галузь того, що ми робимо.

— Чи проводяться у вас обов’язкові організаційні збори?

— Дуже рідко. Часто в режимі веб-конференцій. Або перед якимись заходами.

— Яка направленість проектів «Суспільних ресурсів та ініціатив»?

— Ми створюємо проекти різного роду. Зокрема ті,  які сконцентровані на важливості інформації, інформування населення, на проблеми культурного розвитку та міжетнічних відносин. Є організації, які займаються економікою, іншими, дуже важливими, речами. Деякі займаються досить важливими соціальними проектами. А ми найбільше займаємося процесом інформування. Ми повинні робити те, що у нас виходить найкраще. У нашій організації кожен другий має вчений ступінь, тому й працюємо в сфері інформації та її пояснення. Намагаємося використати той матеріал, який у нас є.

— Як інформуєте містян про свою роботу?

— Через сайт, через фейсбук. До того ж, ми досить часто буваємо на теле-, радіо- передачах. Іноді це пов’язано з нашою діяльністю, іноді з якимись іншими проблемами. У нас є багато експертів у різних галузях, тому нас запрошують на телебачення досить часто, а іноді буває можливість розповісти про наш фонд, про певну акцію або проект.

Сергій Гакман — про Відкритий університет для дорослих

— С ким ще, окрім місцевих засобів масової інформації, співпрацюєте?

— У нас достатньо широкий спектр партнерських відносин, зокрема і в інших країнах – в Румунії та в Республіці Молдова. Ми намагалися створити платформу неурядових організацій щодо регіональної співпраці .Зараз очікуємо старт нової транскордонної програми в рамках європейського інструменту сусідства та партнерства Румунія-Україна 2014-2020 років.

Ми співпрацюємо з бібліотекою – це не просто  приміщення, де видають книги, а певний центр, де щось постійно відбувається.

Достатньо тісні взаємини з неурядовою організацією виборчих технологій. Ми досить плідно співпрацюємо з бізнес-центром – це також громадська організація. Ще працюємо з організацією «Сучасник», з екологічною організацією «Буквиця», «Буковинські перспективи». Загалом у нас ситуативне партнерство, в залежності від того, що ми хочемо зробити.

— Чи були проекти, що стосувались налагодженню міжнародного діалогу?

— Ми робили проекти подолання етнонаціональних та етнорегіональних  стереотипів, взаємного сприйняття. Зокрема, зробили п’ятдесят фільмів по три хвилини, пускали їх на телебаченні, пускали у підсумкових випусках новин за тиждень.

Сергій Гакман — учасник багатьох міжнародних конференцій

— Які проекти були реалізовані фондом «Суспільні ресурси та ініціативи»?

— Про вплив засобів масової інформації. У нас було кілька радіопроектів. У нас були передачі в прямому ефірі, які були пов’язані не тільки з європейською інтеграцією, а й з проблемою емігрантів, біженців і проблемами інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Крім того, у нас діє вже другий рік університет для дорослих .

— Університет для дорослих – це для кого?

— Відкритий університет для дорослих працює для всіх категорій: просто для мешканців міста, для молодих людей, для пенсіонерів, для тимчасово переміщених осіб, які вимушені були переїхати. Ми робили заходи, наприклад, за участю дитячої художньої школи, за участю інших творчих людей. Нами були розроблені заняття для бібліотекарів області, коли ми їх навчали менеджменту та культури спілкування. Взагалі будь-яка людина має можливість до нас приєднатися.

— Що для цього потрібно?

— Просто зареєструватися. Внизу, в бібліотеці, є спеціальний стенд.  Або по гугл-формі, або просто прийти на захід.

— Університет – це семінари і лекції. А в  якому форматі проходив університет для дорослих?

— Лекцій у нас майже не було. Якщо й була, то це була лекція перед дискусією. Можна влаштувати дискусію без відповідної лекції, якщо мова йде про те, щоб зібрати фахівців з певної галузі. Спочатку треба дізнатися, чи знали люди про матеріал, потім подати його, а потім спитати, що вони думають з цього приводу. Тому, в основному, це були дискусії перед цими лекціями. Крім того, якщо ми говоримо про заняття, то це здебільшого після цього, як ми давали якісь знання. Ми проводили тренінги, щоби люди навчилися отримані знання застосовувати.

Флешмоб «Знайти в житті місце для книги», підготовлений у рамках «Відкритого університету для дорослих»

Відео — з ютуб-каналу Відкритого університету для дорослих

— А які саме тренінги?

— Різні. Психологічні. Ще вчилися писати проекти – вся група писала. У ньому були ідея; описання проблеми; описання цільової групи;  конкретного об’єкту; що саме будуть  робити; за які кошти; за якої підтримки; яким чином; що передбачається робити на кожному етапі; як можна прощупати результат; як про це дізнається населення; як можна долучитися до нього; яке продовження матиме цей проект.

— На яку тематику проводились лекції та тренінги?

— У цьому році у нас було таких два потужних курси – це курс здорового способу життя, в якому передбачався розподіл на теми – психологічного здоров’я та фізичного здоров’я. Тому у нас був лікар-ендокринолог, він проводив цей курс, дієтолог і психолог, який навчався у Німеччині, у Росії й інших країнах  Є ж різні аспекти здоров’я.

Інший курс також був досить потужний – курс навичок критичного мислення. Оскільки ми живемо в досить складній ситуації, більше того, ми живемо в умовах війни, складовою цієї війни є інформаційна війна. Цікаве було заняття – як відрізнити фейк від звичайної інформації, адже люди звикли, все, що є в Інтернеті, сприймати на віру. Учасники брали участь у театрі, грали ролі, переживали один за одного. Люди, які не виходили нікуди, зараз приходять на різні заходи.

— Якою була тривалість курсу?

— 10-15 занять. В залежності від курсу та його напрямку, їх кількість все-таки різна.

— Як обирали лекторів?

— Шукали лекторів, яких ми знаємо Ми вибирали тих осіб, які підходять нашій команді. Чернівці – це відносно маленьке місто, в якому ми багатьох людей знаємо.

Були випадки, коли до нас зверталися та пропонували свою допомогу. Ми знаємо, що ці тренінги їм дуже допомагають.

Джерело: http://www.mego.org.ua/proguljanka-chernivcjami-misto-i-ljudi-4/