"Ми чекаємо тата щодня": історія родини, що не втрачає віри

Олексій пішов добровольцем ще на початку повномасштабного вторгнення. Він був не лише військовим — він був опорою, батьком, другом, людиною, яка завжди поверталася додому. Але після одного з найзапекліших боїв на сході країни зв'язок з ним обірвався. Жодної звістки. Лише невпевнене "зник безвісти".

 

Діти Олексія та Наталі щовечора дивляться на зірки й шепочуть: "Татку, повертайся". Вони не питають "чи повернеться він?". Вони кажуть "коли повернеться".

 

"Ми живемо з вірою. Бо це наше єдине повітря, наша єдина правда. Я знаю — він десь є. Я відчуваю це кожною клітинкою", — каже Наталя.

 

Благодійний фонд "Суспільні ресурси та ініціативи" намагається бути поруч з родинами Захисників, підтримувати, надавати допомогу. Бо головне — це відчуття спільності, єдності. Коли біль ділиться навпіл, коли є хтось, хто допомагає, то дихати стає легше.

 

"Ми віримо, що кожна родина дочекається обіймів. Ми з тими, хто чекає. Ми з тими, хто вірить", — говорить Олена Танасійчук, президентка Фонду.

 

І щодня, коли сходить сонце, Наталя знову ставить на плиту чайник і готує зайву чашку кави. Бо любов — не зникає. Бо надія — жива. Бо дива трапляються.

 

Дякуємо нашим друзям та партнерам Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні